Не новина, що харківські шахісти помалу захоплюють шаховий простір України і вже давно стали його невід`ємною частиною. Принаймні Костянтин Тарлев - точно. Один з найпозитивніших шахістів, з яким нам випала нагода записати інтерв'ю, поділився думками про склад збірної та майбутнє шахів у Харкова. 

- На вашу думку, чого не вистачає шахам у Харкові? Усім відома краматорська та львівська шахові школи, адже звідти вийшло багато гросмейстерів та сильних гравців. Але стара генерація шахів колись-таки буде у минулому… Що порадите задля розвитку гри?

 

Весьма вопрос поставлен прямо,

И на него один ответ:

Одна у шахматистов драма,

Как денег не было, так нет!

 

Бракує твердої руки! (посміхається - ред.) А насправді - немає практично нічого, навіть міського шахового клубу не було вже пару років... Для дітей атмосфера теж не ідеальна, на жаль, навіть чемпіонам України не оплачують чемпіонати Європи та світу, точніше, оплата часткова. Навскидь, поради такі: збори, стипендії, турніри. Тут складність не у тому, що робити, а як і хто буде робити.

 

- Що для вас головніше: перемога чи участь? Останнім часом ви багато вигравали на різних турнірах…  Загалом, яким своїм досягненням ви справді пишаєтесь?

Завжди хочеться виступити гідно. Не завжди успіх - це лише перемога. На жаль, вище штанів не стрибнеш. Найвдаліше мені гралося в Румунії, де я виграв три турніри: Арад-опен-2013, Турну-Северин-2012 і Меморіал Чокилтя в Бухаресті - 2013. Навіть посів друге місце у складі команди на чемпіонаті в Румунії. 

         

- Розкажіть про своїх перших тренерів. Хто зробив Костянтина Тарлева Костянтином Тарлевим?

Тренерів було багато. Починав, як і всі, з Палацу піонерів, потім змінив ще пару клубних прописок. Однак навчився пересувати фігури менш хаотично під чуйним керівництвом Голова Олександра Борисовича, який і зараз, не переймаючись усіма нашими проблемами, продовжує виховувати молодь. У нього займаються 2 чемпіонки України у своїх вікових категоріях.
 

- У збірній України є вже два шахісти з Харкова. Не хочете стати третім?

Третій зайвий, третього під стіл! А взагалі, Україна - країна з давніми шаховими традиціями: збірна дуже сильна. До речі, третій харків'янин у збірній таки є, це чудовий шахіст Антон Коробов, який нещодавно відзначив своє 30-річчя. Мабуть, ліміт на Харків вже вичерпаний...


- Розкажіть про ваші хобі. Чим цікавляться, так би мовити, харківські шахісти-постмодерністи? 

Шахісти цікавляться всім, кожен по-своєму. Якщо вже спробувати знайти зв'язок з шахами, то один мій знайомий гросмейстер привозить з турнірів не тільки трофеї, але й гроші країн (купюри і монети). У його колекції екземпляри майже всіх країн світу.

Багато шахістів обожнюють подорожувати, що непогано поєднується з професією.

Чемпіон у цій галузі, наскільки я знаю, Шорт, який відвідав понад 100 країн. Але молоді вже наступають на п'яти і, думаю, вони ж поб'ють рекорд... А мої хобі звичайні: хороший фільм, хороша книга. Люблю музику. Намагаюся освоїти велосипед!


- Ви, як шахіст, були в різних країнах і бачили організацію зсередини. З вашого досвіду, які міста були найгостиннішими у плані організації? Траплялися з вами якісь кумедні випадки під час перебування деінде?

В цілому тенденція на мій погляд така: чим екзотичніше, тим гостинніше.

Правда, там же і всяких дивацтв більше. Наприклад, в Ірані в готелі стався переполох, коли я просто спустився в хол. Я не міг зрозуміти що сталося, а виявилося, що причина - мої шорти. Довелося терміново міняти їх на штани! До речі, найяскравіше враження залишилося від Ірану: на закритті підготували гумористичну сценку про мене...

Нещодавно мої друзі, з якими я їхав з Румунії в Україну через Молдову і Придністров'я, сказали мені, що офіційно ми все ще в Молдові, оскільки не пройшли там паспортний контроль при виїзді (прикордонники, мабуть, спали). Так що я, напевно, порушник молдовського кордону!