У складі основної команди Texas Tech University чотири учасники. Не враховуючи тренера, вона наполовину складається з українців. Минулого року ґросмейстер Андрій Баришполець поїхав навчатися у штат Техас за шаховою програмою цього університету. Для Шахи.укр Андрій докладно розповів, які в нього обов'язки і що таке шахи по-американськи. 
 

2015 Texas Tech втретє кваліфікувався в американський плей-оф серед університетів. 2-3 квітня вони грають за чемпіонський титул проти Webster University, The University of Texas Rio Grand Valley та Columbia University
 
Ш.У.: Як ти натрапив на шахову програму у Texas Tech University?
 
Дуже просто. Головний тренер - Олександр Онищук. Фактично, йому мене порекомендували. Він зв'язався зі мною, розказав про програму навчання і запропонував: є можливість отримати шахову стипендію, навчатися в Штатах і грати за збірну.
 
До цього він в команду запросив Ярослава Жеребуха, який є лідером нашої команди. Ярослав вже не представляє Україну, він уже третій рік там, цього року закінчує.
 
Ш.У.:  Програму започаткували давно, у 2007 році.
 
Був ентузіаст в університеті, який любить шахи - він започаткував цю прогарму. Приблизно в цей час вони запросили С'юзен Полґар, одну з сестер Полґар. Вона була першим тренером у цьому університеті. У той же час з'явилися шахові стипендії. З'явилася можливість запрошувати сильних шахістів, молодих, які можуть бути студентами і в той же час грати за збірну університету. 
 
Взагалі треба відзначити що студентський спорт у Штатах розвинутий, як ніде в світі. Цікавість до нього дуже висока. Мене здивувало, що навіть на матчі футбольної студентської команди стадіон на 60 тисяч місць заповнений. А загалом у місті живе 300 тисяч людей.
 
Те саме відбувається з іншими видами спорту. Як правило, університети дають хороші стипендії студентам, які грають за збірні університетів у якихось видах спорту і ці стипендії дають їм можливість покривати плату за навчання і можливість вчитися.
 
Інтерес до шахів прокинувся років десять тому. На даний момент, наскільки я знаю, всього п'ять університетів у всіх Штатах дають стипендії для шахістів. Ці п'ять університетів і набрали - хто менше, хто більше - ґросмейстерів і міжнародних майстрів, які навчаються і представляють університет на змаганнях. 
 
Ш.У.: Наш Нижник в команді іншого університету.
 
Нижник в команді Вебстера. Я з ним якраз і пересікався у Клівленді. Він там третій рік, виходить.
 
Ш.У.: Як воно - поєднувати навчання на докторантурі і шахи?
 
Непросто, але для мене це звична норма. У Могилянці (Андрій закінчив Києво-Могилянську академію - ред.) мені вдавалося поєднувати. Я і навчався, сподіваюся, непогано і у вільний час чи на канікулах грав у шахи. 
 
Коли я зосереджуюся на чомусь одному, то у певний момент втомлююся від цього - й тоді можна переключитися. Так навпаки дуже корисно. Якщо сконцентруватися тільки на шахах чи на навчанні, то в якийсь момент воно "приїдається". 

 
Влітку на територіїї університету організовують шахові табори для дітей
 
Ш.У.: Що передбачає програма? Які в тебе обов'язки, умовно кажучи?
 
Є основні обов’язки грати за університет на навчальних змаганнях. На Пан-Американському чемпіонаті, який ми виграли у кінці грудня, грати у фінальному змаганні, яке буде напочатку квітня. Ми грали на чемпіонаті штату і його виграли. Це мій головний обов’язок. Плюс є побічні заходи.
 
У цьому плані треба багато компліментів університету сказати. Окрім того, що шахісти представляють університет, вони багато чого роблять для популяризації шахів. Проводять щомісячні змагання в школах, залучають до цього усі школи міста, надають інвентар, організацію. Приводять шахістів, які на програмі. Інколи беруть ґросмейстерів, ніби показати, що ось - живий ґросмейстер (сміється - ред.) - і мабуть, вручати призи. Теж проводяться любительські змагання. Одним словом, шахова програма університету - це і правильно, і добре. 
 
Ш.У.: Ти теж береш участь у цих заходах?
 
Справа у тому, що я член першої команди. Мої головні обов’язки - це грати в турнірах і тренуватися. А такі справи як брати участь в якихось заходах у школах чи на презентаціях, то це обов’язки членів команди В і С.

Виходить, що на чемпіонаті в грудні ми виставляли три команди: А, В і С. Ті, хто на шаховій програмі - тобто вони теж отримують стипендії, але не входять в першу команду - в їхні обов’язки входить брати участь в таких заходах. А для нас це необов’язково. Є моменти, коли бажано нам бути присутніми. Але якщо вимагається, наприклад, грати сеанси з дітьми, то переважно це роблять учасники тих команд. Нас в університеті практично до 20 людей на шаховій програмі. Три ґросмейстери, один міжнародний майстер входять у першу команду. У нас є ще один міжнародний майстер - він в запасі першої команди. 
 
Ш.У.: А можеш назвати недоліки програми? 
 
Для мене? Я над цим ніколи не замислювався. Для мене це взагалі екзотика, нема з чим порівнювати. Для мене взагалі все супер. На фоні того, що, наприклад, в нас нічого не робиться, то які можуть бути недоліки?
 
Ш.У.: Наскільки  я розумію, у Техаському університеті одна з найсильніших програм і найбільша стипендія.
 
На рахунок стипендії сказати не можу, бо не знаю. які стипендії в інших вишах. Я навіть не знаю, які стипендії в моїх партнерів по програмі. Це інформація конфіденційна і які де умови - я не знаю.
 
Можу сказати, що невипадково ми виграли чемпіонат Америки і чемпіонат у Штатах. Я не можу сказати, що ми набагато сильніші. Інші п'ять вишів теж досить сильні. Там теж ґросмейстери і боротьба завжди цікава. Але, скажімо, номінально наша програма друга в Штатах за рейтингом. 
 
Вебстер, у якому навчається Нижник, взагалі позбирав ґросмейстерів аж занадто. Якщо в нас на програмі три ґросмейстери - і в принципі нам цього досить, щоб бути однією з найсильніших команд Америки - то в них більше десяти і невідомо навіщо воно потрібно. Як одна з версій - вони набирають, щоб конкурентам не дісталися сильні шахісти (ред. - сміється). 
 
Є ще університети в Техасі, у яких теж сильні команди: університет Далласа і Браунзвіль. Це містечко якраз на кордоні з Мексикою, південний Техас. І п'ята шахова програма, яка є, це Балтімор. Я маю на увазі шахова програма, що дає стипендії шахістам. Ці університети цілеспрямовано шукали сильних шахістів і потенційних студентів спеціально, щоб підсилювати команди. А в інших такої системи немає.

                                                                                                               
 
Ш.У.: Така тенденція складається, що серед членів основної команди і учасників програми приїжджі - не американці.
 
Так і є. Сильних шахістів в Америці не так і багато. Фактично усі найсильніші шахісти, які зараз є в Штатах, приїхали з Європи, з Азії. Через те, що у Штатах інтерес прокинувся до шахів, потенційно можуть бути і великі успіхи. 

Що мене здивувало, на чемпіонаті Європи, чемпіонаті світу серед дітей дуже велика делегація була зі Штатів. У всіх вікових категоріях дуже багато американців. Видно, що є перспективи.
 
Ш.У.: Ваш університет три останні роки поспіль кваліфікувався на турнір Final four, а в грудні 2015 ви вперше виграли Pan-American у Клівленді. Це досягнення можна вважати заслугою Онищука, який прийшов на програму у 2012? 
 
Коли він перейшов, то завжди грав за збірну Штатів: на Олімпіадах, чемпіонатах світу. В цьому плані він дуже досвідчений гравець. Фактично і найсильніший тренер серед тих, хто є. На даний момент серед тих 5 вишів, які роблять конкуренцію, серед тренерів - С'юзен Полґар і поляк Мацєха Бартоломей, тренер Баунзвіля. Онищук серед них найсильніший практик. Він до сих пір входить в сотню найкращих гравців світу.
 
Ш.У.: Як в інших країнах діють подібні програми?
 
Не в Штатах? Я не впевнений, чи такі програми там є. Тут ідея тих програм, щоб університет змагався за призові місця на чемпіонаті Америки. Престижно. Так само в інших видах спорту. Якщо команда виходить у Final four американського футболу чи бейсболу, то університет вважається доволі престижним. Так само з шахами. 

Ш.У.: Які критерії відбору на таку програму?
 
Система як працює? Університет зацікавлений в тому, щоб в них був студент сильний шахіст. Не дивлячись на спортивні заслуги, хороший футболіст чи ні, все одно треба поступити в цей університет.

Є мінімальні критерії з тестів, з TOIFEL’у. Мені, наприклад, для вступу в аспірантуру треба було готувати GRE. Якщо студент не проходить ці вимоги, то його не зараховують в університет. Виходить одна справа - тебе зараховують на шахову програму і дають стипендію, а інша справа - треба поступити на факультет. Мені треба було здати TOIFEL, GRE або GMAT і зробити копії диплому.
 
Ш.У.: Скільки тобі ще навчатися?
 
Програма розрахована на 4 роки - аспірантура так само, як і в нас. Але є різні нюанси: це може розтягтися і на 7 років, і на 10 і так далі. Так само як з академвідпустками, написання дисертації може затягтися. Теоретично можна і за 3 роки закінчити, але орієнтовно це 4 роки. 
 
Ш.У.: Ти не планував брати докторську програму?
 
Ні. Я після закінчення Могилянки розглядав можливість аспірантури, але вирішив один рік позайматися. Вже і від навчання втомився. Було бажання рік присвятити шахам. І так виявилося, що якраз в цей рік виникла можливість поїхати в Штати.

Texas Tech University
Webster University
University of Texas at Brownsville
The University of Texas at Dallas
University of Baltimore

Автор: Тетяна Ганжа